Нескоро
Я бачу гілля у вікні
Стемніле, голе і безлисте,
І, ніби, як в моїм житті –
Самотня я лишилась дійсно.
У теплу осінь я люблю,
А взимку завжди засинаю
У невідомості… Чому?
Навіщо з року в рік чекаю?
Чекаю ніжності, тепла,
Чекаю щастя золотого,
Яке оппало на гілках
І знову з’явиться нескоро.
м.Кам’янець-Подільський, 24.11.2008