Життя втрачає зміст
Твоє життя втрачає зміст,
Коли немає в нім кохання.
Все зменшує воно свій ріст,
Коли у ньому лиш страждання.
Твій біль ніхто не відчуває,
І крик душі залишиться в тобі.
Та лиш тоді по-троху відпускає,
Як розберешся сам в собі.
Коли кохаєш і коханий,
Навколо все неначе ожива.
Ти пізнаєш цей світ незнаний,
Немов ніколи в ньому й не жила.
Ти маєш ради кого жити,
Задля людини, що в душі.
Ти починаєш всім радіти,
І не дозволиш впасти ні сльозі.