Медова м‘ять
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
На душу звомплену одінь медову м’ять…”
Т. Іванів «Ранковий присінок зі сну томи очей»
Вам Вашу м`ять від нерозуміючої жінки... :))
Магічній цій з нулями даті
Немає місць в календарі,
Відкрий лиш очі благодаті:
Щебече птаство у дворі,
Привітний день у сонці сяє,
Так стигло в бджіл роях дзвенить,
Блакить між хмарами гуляє…
А серце… серце стугонить!
Його, нещасне, не жаліє
Ця сонна тлінна благодать,
З глибин підступних терпко ниє
Медова м‘ять… Медова м‘ять!
Найперша хвиля чи остання
Дурманом стелитися в траві?
Чому стривожені питання
Снують роями в голові?
Прийняти миті зваб чудових
Чи зразу дати одкоша?
У м‘яті присмерках медових
Пульсує звомплена душа…