Тарас Іванів
Я тут залишусь і цим світом коло хати
Душі моєї насолоду розіллю
Водою молодості… Здалось, так тривати
Буде цей час – за ноги Бога ухоплю.
Лила весна, зимою літа перетяги
Зривали з горла гіркоту вінків
Поразок цілої за вік ватаги
Помилок, що створити тут зумів.
Застиглий промінь мозку рветься в поночів’я,
Крізь вікна погляду, устами пустослів
Спинився день, засохле жилами безкрів’я
Звело в сум розум… Може просто – перетлів!
12.07.2012 20:54 Оля Стасюк |
13.12.2011 13:35 Тетяна Чорновіл => © |
 Знайомі думки... |
13.12.2011 10:51 © ... => Каранда Галина |
Поживем, поживем... |
13.12.2011 01:56 Каранда Галина => © |
 на опис посиденьок не дуже схоже...Ви знаєте, я на інститутській зустрічі випускників щось таке відчувала... І насолоду, і гіркоту, і про помилки, і про незворотність... а чи перетлів? ми всі час від часу перетліваємо, а тоді, дивись, хтось дровець і підкине...якщо не пустослів... та, думаю, й той хтось щось подібне відчув... так що все буде так, як Ви вчора на мить і уявили! |