Тарас Іванів
Осамотіли старі дні…
Схилився долу осокором
Горбатий статус. Друзі хором
Падуть в потойбіч свого щастя,
Вінком прикрившись від хуги –
Лягли, всміхаючись, у сором
Гілля старезної верби.
Киптить ще видих жовтінь зорей,
Ще думка кругла… Все ж, пуста,
Заходить в гості, та – як море,
Голандський привид розтина –
Влетіла, глипнула й назавжди
В краї незвідані сплила…
І там якійсь сумній потворі
Всю душу мою роздала.
12.07.2012 20:53 Оля Стасюк |
14.12.2011 17:47 Оля Стасюк |
 То любите оперу чи ні? |
14.12.2011 16:53 Каранда Галина => © |
 тренуйтесь...) |
14.12.2011 16:52 © ... |
Не можу....)))) Ще робити - куди не йшло, а родити????? |
14.12.2011 16:50 Каранда Галина => © |
Пане Тарасику!!!!!!!!!!!!!! |
14.12.2011 16:43 Оля Стасюк => © |
Ноу коментс.... У Вас така хороша звичка - коли Вас щось запитують, Ви назло мовчите. Можете продивитись свої публікації)) |
14.12.2011 16:42 © ... |
Я є, і шо??? |
14.12.2011 16:40 Оля Стасюк |
АГОВ!!!!!!!!!!!!! хТОСЬ МЕНЕ ЧУЄ? |
14.12.2011 14:59 Оля Стасюк |
А Ви оперу любите?)))) |
14.12.2011 14:36 Оля Стасюк |
 |
14.12.2011 14:34 Оля Стасюк |
Файно))))) Привидів боюсь крім цього... Зараз виставлю. |
14.12.2011 14:12 Тетяна Чорновіл => © |
 :((((( Маю також багато знайомих і друзів, що пали потойбіч щастя! Таке життя, на жаль... |