Берізки-кізки під пеньки
Горбів міжгір’я прихилились…
Гріха чийогось чи обпились? –
У сором віт зазолотились,
Розчервонілись, дівоньки!
Мороз, бо, вперше їх узяв,
Роздяг повільно, обійняв…
Ввійшов колючим дотиком
Так ніжно, ніби котиком…
Аж паморозь кору зняла…
Питали, ранні, що дала
Ота нічна феєрія:
І зір, і місяця, й води…-
Та, враз, зашклилась… Ти куди?
Лиш сосни крильми тріпотять –
Кохатись мріють… Всіх корять!!!