Дню ясний, в безвітрі всталий
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Дню ясний, в безвітрі всталий,
Чом не сушиш рясних сліз?
Чом душа, як лист опалий,
Обняла сумний ескіз?
Чом обдертим ожередом
Тижні марністю пливуть…
Погляд, ніби, й бавить медом,
Та в спожиток плине ртуть.
І більмом, як хмара в небі,
Стовбур дишля до горла –
Плине біль… Як, в дикій вербі,
Руки долу опуска.