23.12.2011 01:01
-
316
    
  3 | 3  
 © Микола Чат

Тече вода буття на жорнова

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

Тече вода буття на жорнова, 

Спливає час… Лишаються слова 

Бульок намистом в пам’яті моїй, 

Як монумент мертворожденних мрій. 

У веселковім сяють кришталі: 

Фундаментальні, трепетно-малі. 

Я намагаюсь скласти з них рядок, 

У глибочінь стрімку зробивши крок. 

По течії вони збігають геть, 

В тумані зради блимаючи ледь.  

І лускають в буденній рогозі, 

Втопивши око у гіркій сльозі. 

З останніх сил пливу під жорнова, 

Де задумка кружляє ще. Нова... 

Та бризки, під ударами руки, 

Згубили й то… Течуть, течуть роки. 

Поволі зупиняється мій млин, 

Вбавляючи криштальних балерин. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.12.2011 13:28  Тарас Іванів 

Без порталу і життя не те!
Такі ж будні, але тут є щось святе!!!

 23.12.2011 11:27  Тетяна Белімова 

У кінці року, у кінці певного життєвого періоду, мабуть, народжуються сумні станси й сонети. Ми Вас чекали, і Ви прийшли. Без Вас нам теж було сумно!

 23.12.2011 10:47  Тетяна Чорновіл => © 

Можна згубивши одне, знайти набагато більше! Задумок буде ще багато! Не спиняйте млин...

 23.12.2011 01:08  Каранда Галина => © 

З останніх сил пливу під жорнова

та воно само під жорнова ті затягує... то з-під них треба з останніх сил...

вірш гарний і ...близький...

З поверненням Вас!