23.12.2011 11:22
-
434
    
  9 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

Роки… Років домовина 

Смокче вітри наших доль. 

Вітрякова лопать – днина 

Розгубила свою роль. 

Роздала всі зорі небу 

Ніч вечірня в досвіти. 

Хтось у час підсипав меду, 

Й гучно вигукнув – лети. 

Згорювалися хвилини 

В щосекундній метушні. 

Слізним стогоном щоднини 

Десь холонуть в проваллі. 

Дріт годин стигмує руки –  

Не вчепитись, не сягти 

Лету часу… Як гадюки, 

Його хвилі утекли. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.12.2011 17:20  Каранда Галина => © 

((((((((( хочу гумореску (((

 23.12.2011 12:56  Тетяна Чорновіл => © 

Ну як же Ви вловите те, що минуло! :))) Але ж у Вас ще є теперішній час, у якому, як Ви кажете, підсипано меду! Так що насолоджуйтесь!!! :)))