Блюз моїх літ
роки
Ідуть роки. Листаю їх, мов книги...
І так проходять зими і літа.
Життя – як блиск незайманого плоду, –
Було так, є – від роду і до роду,
Уже й настала осінь золота...
І стала я так схожою на осінь,
На тихий жаль серпневого плачу...
Вже в котрий раз лягли жита в покоси,
І сивиною вкрились мої коси,
А я, мов осінь, плачу і мовчу...
Мовчу про все: і долю, і недолю,
Любуюсь я, як пахнуть чебреці...
Тепер дивлюсь у дзеркало – на скроні,
Кладу літа пройдешні у долоні,
І бачу сліз краплини на щоці...
Ідуть роки... Мені їх не спинити...
Шалений час невтомно поспіша.
І мрії гаснуть у полоні,
І спить мій спомин на долоні,
І серпня блюз виспівує душа...
м. Ромни Сумська обл., 26.02.12
