Старі минають наші,
Немов рідня – роки.
Ми з ними казан каші
Злизали за шляхи
Проходжені, протерті –
Ридма хтось проводжа
Світлин пригорщ в конверті…
У когось – поклажа
В майбутнє перегнулась
Над рікою мостом,
Світанками ковзнула
По віку, мов жартом.
Пробилася між зорі,
Із доль звела пас’янс.
На вічності, мов полі
Малює реверанс.
