Душа, душа! Те коромисло,
Що тягла ти в віршову даль,
Жалями й потом у гріх втисло –
Між видумок… Сумна деталь.
Багаття, Богом роздмухане,
Слів високосних, речень спів –
Лише родилось – сполохане,
Перетекло в глибокий рів.
Пернате, блудне покоління…
За надцять років скаже – “бе -е”.
На що му слово – є каміння,
В якім труну свою зведе.
