Життя
Терцет (триптих)
1.
Співає ранок сонячних пісень.
І безкінечний в грі веселій день.
Дзвіночком голосочок – дзень-дзелень.
І сонце світить, звісно, лиш для тебе.
Дерева кронами сягають аж до неба.
І знати все тобі, звичайно, треба.
Від бід усіх втечеш в міцні обійми.
І скалочку з долоньки мама вийме.
Казки ростуть, і ти ростеш із ними.
Іще попереду усі твої вершини.
Іще злетиш орлом у небо синє.
В життя безмежне пісня твоя лине.
2.
Закрутить вир шаленого кохання.
І ночі мало… нащо те світання,
Коли тріпоче пташкою бажання?
Та ти живеш. І все тобі щось мало.
Щось загорілось. Ну а щось розтало.
До чогось прагнеш… а воно пропало…
Розлуки…болі…радість…знову відчай.
Ти вже не той. Ти й правда зовсім інший.
Дітей ростиш… й ховаєшся у вірші…
Усе не те. Попереду – надії
Без сподівань. Легенькі тихі мрії
Про те, що доля десь, та й пожаліє…
3.
У небі сірому кружляє чорний крук.
Згубив перо… Холодний мокрий брук.
Померзли пальці зашкарублих рук.
І згас давно в очах твоїх вогонь.
Відкинеш пасмо з посивілих скронь.
Вже душу не зігріть теплом долонь.
Мішком кропив’яним тягар прожитих літ
На плечі давить. І у серці лід.
Не розрізнить старих і нових бід.
Таке життя. Розвіялось, як дим.
Ти кимось був…Напевне…Але ким?
Невже колись і ти був молодим?
Лубни, 13.12.11
