з рубрики / циклу «СПОЛОХАНА ЗИМА УРАНЦІ ПРОБІГАЛА»
У вітрянім таночку заметілі,
Лебідоньки кружляють білокрилі.
Глянс діамантів у скляному пір’ї
Всліпляє очі сонцю в межигір’ї.
Здійнявшись в небеса - южать до низу,
Зриваючи зі скель цнотливу ризу.
А потім, зазміяться над землею,
Стежки встеливши вродою своєю.
Злетіти в вись їм буде вже не сила,
І зажурбують біло, в травах крила.
Останній пух приляже нам на щічки,
Й лебідок слізки витруть рукавички.
