Небесний обрус
Бавлять, бавлять слова нас
З піднебесь обрусом,
Вогник впав – зійшов у раз,
Став дитям – Ісусом.
Розплились простори в цвіт –
З обріїв дитина
До Господніх, до воріт
Проведе, мов сина
Увесь люд до ніг святих –
В зоряну оселю,
Щоб позбутись болю лих,
Щоб співали треллю
Всі птахи пісенних днів –
З насолод Едему…
Розказав лише, що вспів –
Праведну поему!
Плаче, плаче ще дитям
Душа в Земнім болю.
Бог зрадіє нам – гостям,
З Ним обіймем Волю!!!