30.12.2011 00:46
-
256
    
  1 | 2  
 © Дюшка

Мій син "недозими"...

Вірші - не мій коник... майстерністю не володію... але саме тому захотілось послухати, що ви про це думаєте... Думки диктує життя... і якось так сталось, що розбилися надії, яких не було, закінчились "рілейшншіпс", яких не було... І він сказав: "Забудь..."

«Fuck off. Забудь про мене, 

Забудь про все, чого нема!..» 

Гіркої темряви проміння… 

Між нами ця гидка «недозима»… 


За мене вирішиш як жити, 

Мою дорогу розграфиш, 

Та брудно-чорним жирним шрифтом 

Себе із неї викреслиш. 


Я скажу «добре» і «нехай»… 

Дороги наші розійшлися. 

Не буде жалісних прохань, 

Якщо захтів ти все це знищить. 


Не знаю, що в душі тримаєш, 

Чи щось болітиме колись, 

У ній ти пустку залишаєш, 

А іншим там немає місць. 


Не бронювала й я квитка 

В твоєму потязі ривкому, 

Шмигаючи по завитках, 

Тобі все ж легше жить самому. 


Я розгадати не зуміла 

Свідомості глибин твоїх, 

Для мене ти закрита книга 

І всі в ній аркуші пусті. 


Ти будеш йти у «недозимі», 

Весь чорний з голови до п*ят, 

Шукатимеш навколо винних, 

І поряд йтиме день на спад. 


«Недозима» в уста цілує, 

І ні за віщо не віддасть, 

До всіх спідниць тебе ревнує, 

Й ховає від усіх напасть. 


В душі ті ж кубики льодяні, 

Й кістлява «ВІЧНІСТЬ» у очах, 

І подруга одна назавжди - 

Цигарка чорна у зубах. 


Цигарки – ті ж серця дівочі, 

В кишені пачка – сенс в житті, 

І ти все ж йтимеш серед ночі, 

Нерідний син «недозими», на самоті... 



Передноворічна кімната... без ялинки... без нічого..., 29.12.2012р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2011 13:30  © ... => Сашко Новік 

прислухаюся=))))
Так! З Новим роком! Високих звершень, натхнення і світла!=))))

 30.12.2011 12:33  Сашко Новік => © 

Та без проблем. Наше: "та шо ж за йо...!" як на мене було б краще, і може щиріше.
І той, з Новим роком!

 30.12.2011 12:25  © ... => Сашко Новік 

Вибачаюсь за "фак офф", але коли вірш писався - це була основна фраза, що дзижчала у голові...........=((

 30.12.2011 12:24  © ... => Каранда Галина 

Хех... дякую... Чомусь саме цей вірш захотілось не просто записати і сховати у безмежжі пам*яті ноута, але і розповісти комусь... Тому що, на жаль, нікому зі знайомих відкритись не можу. О... Для мене поезія - це філігранне мистецтво, на визнання у якій я не претендую. Все ж маю більше вправності в малій прозі, але якщо душа говорить віршами, не можна перекладати то у прозу.. І.... пішла по ялинку=))))

 30.12.2011 09:59  Сашко Новік 

До розміру з ритмом не чіпляюсь, бо сам не завжди дотримуюсь. Зміст хороший, от тільки оте "фак офф" від початку відбило бажання читати.

 30.12.2011 07:03  Каранда Галина 

та ну його з його цигарками! швиденько ставляйте ялинку, купіть мандарин багаааааааааааааааааааааато, і загадайте бажання!) (ну ще можна діда мороза замовити!)))))))))))))))) а серйозно... краще пережити це зараз, ніж пізніше, коли в епіграф уже не можна буде вставити слова "не було"... а про сам вірш... наголоси й риму Ви самі бачите, та техніка прийде. образи дуже сильні, а це головне. переглянула ще раз. більшість технічних огріхів дуже легко виправити, де переставлянням слів, де вилученням "зайвих".. та думаю, в даний момент для Вас було важливіше просто підвести риску під минулим, і відкрити чисту сторінку для нового, більш довершеного вірша. Успіхів! а ялинку, все-таки, купіть!)))