Вона торкнула відблиск шелестінням,
Навіть не дотиком – повітряним тихцем.
Вона ховала очі під цвітіння
Грайливих зайчиків, обвитих вітерцем.
В дочасі бігало лише пусте дівчисько,
Тепер від погляду зволожені вуста
Аж прагнуть випити, обпитись, впасти блиском,
Звиватись корчами, кохатись навмання.
Хай тіло втомою у опіках пашіє,
Щоб звести ще одну украдену любов.
Воно уміє, воно цим лише жевріє.
Іди до мене.., - і, напевно, знов, і знов, і знов.