Літня ніч
Ніч літня, тепла – полонила душу,
Свіже повітря на вустах, в мені.
Благаю небо – синьо-чорну тушу,
Щоби дало енергії землі.
Через повітря увібрати землю,
Заросяну траву відчуть в нозі.
Плекати з неба силу і напевно,
Роздерти кригу по людськім житті.
І одягнувшись у повітряну сорочку,
Стояти, на безвітряній межі.
Й мов Архімед, подумати про точку,
Для підняття величної Землі.
Й сміятися із мурашок-циклопів,
Тримаючись за важіль доброти,
Сміятися із золота й банкнотів,
Відчувши вкотре ніч чудну в собі.
09.06.06 р.
