17.01.2009 00:00

-

1248

1 | 2

 © Микола Щасливий

Срібний обруч

Я тебе вмалюю в срібний обруч, 

Зорі познімаю із небес, 

Щоб блиск всесвіту з тобою, поруч, 

Віднайшов нарешті вічний хрест. 

Щоб благали всі картину мати, 

З янголям із вічної пітьми 

І могли пориви ці здолати 

Амулетом, що живе в тобі. 

Жінка-хвиля, що родилась з піни, 

Уособлення краси жіночності, 

Ми усі навколо тебе тіні, 

Ти являєшся із світу непорочності. 

Я божусь всіма богами людськості, 

Що ти є, той самий елемент. 

Я щасливий, навіть від присутності 

Тебе, у думках моїх проблем. 

Все втрачається, коли в тобі чаруюча, 

Потопаю, мов розбитий корабель. 

Жінка-казка, мріяна, дивуючи, 

Я актор на лоні твоїх сцен. 

Я вмалюю тебе в букви різані, 

Розгублю графіт в твоїм лиці. 

Дякую за сни ясні, навіяні, 

І за очі, світлі, мов зірки. 

Поспускалось диво в твоє тіло, 

Витонченість різьблена з ребра, 

Щастя на коліна тобі сіло, 

Як молилася в тобі Божа краса. 

Подивись на світ з очей дитини, 

Я не бачу зла, одне добро. 

А з очей дорослої людини, 

Лиш тебе дитя в мені знайшло. 

Я дивуюсь, плачу і сміюся, 

П’ю амброзію із чаши, - я живу. 

Срібний обруч, у тобі топлюся, 

Закував ти душу всесвіту. 

15.03.06 р.