Спогад
з рубрики / циклу «Історичне»
Складу до неньки-Мами рученята,
До Мами світу, Мами всіх світів.
Мороз болюче так морозить хати,
Чи в серці, чи в печі – мороз вогнів...
І з фотокартки дивом усміхнеться
Маленьке сонце... Може, це і я...
Приємний спогад літа відгукнеться,
Допоки манить вогником земля.
Маленьке сонце посміхнеться знову,
Але цих фото, певне, цілий віз...
А я одне чекаю веселково,
Що трошки, може, і додасть цих сліз...
Не бачила й не чула я ніколи,
Ні фотокартки, ні листів, ні слів
Від дідуся. Він не водив у школу,
Зі мною на колінах не сидів.
Такий болючий спомин, найрідніший...
Я схожа? Чи відмінна? Ну скажіть!
Він обіймає, певне, найтепліше,
І сум важких років в очах стоїть...
Він воював і, знаю, повернувся!
Він був героєм... Він же був мій дід...
Затерся спомин? Чи колись забувся?
Ні.. Просто в серці вічно лишив слід...
