* * *
До С.В.В.
Туманний листопад, веди його до мене
Крізь голі дерева й золотаву траву.
Мені більше для щастя й нічого не треба,
Лиш його силуетом я досі живу.
Я таємно втечу зараз з другої пари,
Раптом ти проведеш його через наш міст.
Він, напевно, крокує і досі не знає,
Що цілунок відбив на щоці жовтий лист,
Що легкий теплий вітер прошепоче на вушко
Мої добрі, ласкаві і ніжні слова.
Він не зможе лишитись й надалі байдужим,
Він прекрасно все знає – то була знову я.
м.Кам’янець-Подільський, 3.11.2008