Тарас Іванів
Чужі ми тут, а мури, що сягають
Бетонним іклом скреготу небес,
Лише підтверджують – чужі ми, це всі знають,
Чужий каталог обертаємо адрес…
Смеркальні віхи припиняють дніти,
Блакить порожня злякано вітрить.
Все рідше падаємо в згадку – чиї діти?
Чужі ми стали, і душа між мурів спить.
22.07.2012 18:19 Оля Стасюк |
11.01.2012 16:34 Каранда Галина => © |
 може й чужі... та вже прижилися, зріднилися, освоїлися, хазяйнуєм, хоч і поганенько, перебудовуємо світ під себе... |
11.01.2012 15:11 Оля Стасюк |
 Чужим чужі, з чужими разом... |
11.01.2012 14:38 Тетяна Чорновіл => © |
 Тоді дозвольте запитання: а хто свій?!!!! Якісь пихаті зайди?... В нашому світі ми мусимо бути своїми... |