з рубрики / циклу «ТАК ЛИЧАТЬ ОЧІ, СПОВНЕНІ КОХАННЯ»
Не йди! Затримайся на мить!
Не надишуся я тобою,
Мов цвітом яблуні весною.
Очей не осягну блакить.
Волосся лагідний туман
І губ шовковий поцілунок,
Любові, що дарує трунок,
У серці порива вулкан.
Тепло засмаглих ніжних пліч,
Судоми тіла у бажанні,
Що затихає на світанні,
З собою прихопила ніч.
І ти за нею, по росі…
Одну лиш мить! Прошу, богине!!!
Вже час? …І знову дух мій гине,
Розтавши у твоїй красі.
