СТУКАЄ ГОСПОДЬ
До мене стукає Господь,
Сумними дивиться очима.
Відкрила і кажу: «Проходь,
Чого стояти під дверима.»
Нагріла чаю – подала,
Як справи в небі розпитала.
Чого сумний? Не відала.
За чим прийшов? Я теж не знала.
Після години спілкувань,
Повідав, що його турбує,
Який несе в собі тягар
І по землі чого мандрує.
Питання мучить лиш одне,
Чому грішити хочуть люди?
Нікого кара не мине
І прощення не завжди буде.
Не знала, як відповісти,
Щоб перед Богом не зганьбитись,
Щоб швидше від гріха піти
Я стала у душі молитись.
А Він чоло моє торкнув
Рукою теплою, живою.
І благодать свою вдихнув,
І Ангела лишив зі мною.
м. Кривий Ріг, cічень 2012р
