18.01.2012 16:59
© Тетяна Чорновіл
ПТАШКА
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Була у мене диво-пташка,
Нескорена, золотокрила.
У миті, коли серцю важко,
Чарівним співом душу гріла.
Про вічне, трепетне, знаменне
Так гарно вміла заспівати…
Та раптом пурхнула від мене
В ніч зерен зоряних клювати
І з того зоряного раю
Додому більше не вернулась,
Лише вогнем пір‘їнка скраю
На підвіконні стрепенулась.
Як вільні крила над землею
Стемніли спогадів лісами,
Заплакав раптом вірш за нею
Лункими римами-сльозами…
Ясніла якось край вікна.
Невже?! Вона?... Ні! Не вона…
