25.01.2009 00:00
-
1285
    
  3 | 3  
 © Микола Щасливий

Фата

Фата – символ цнотливості, 

Легенда із давен. 

Набралося сміливості, 

Носити в Божий день. 


У нову еру роботів, 

Дизайнерський ескіз, 

По новому, без комплексів 

Іде навіть на біс. 


І сукня білосніжная, 

На тіло із гріхом, 

До тіла така ніжная 

Виходить також, знов. 


Згубило все енергію 

І чар справжніх нема, 

Фатою вже не жертвують, 

Вона вже не фата. 


Біленький шмат матерії, 

Обряд утратив дух. 

Казкової містерії 

Вогонь в людях затух. 


Немає нареченої, 

Вона ж це чистота 

І правди в парі певної 

Нема, давно нема... 



09.02.06 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.05.2010 13:18  © ... => Карпюк Оксана 

... це лише одна зі сторін сьогодення, але чи більша, чи менша... коли писав, вважав більшою

 27.05.2010 22:09  Карпюк Оксана => © 

А чому стільки песимізму? Вірш, звісно, прекрасний, але чомусь між рядками читається розчарування. чи це просто політ моєї фантазії?

 26.10.2009 07:22  Комарова Ольга => © 

Це добре, я часто також перечитую потім всі свої вірші. Щоразу відкриваю у них щось нове для себе про себе.

 26.10.2009 05:39  © ... 

Дякую Оля.
P. S. Вирішив передивитись свої твори, якось не помітив раніше коментарі.

 30.08.2009 19:34  Комарова Ольга 

Сильно... В деякій мірі аж викликає тремтіння.