23.01.2012 19:02
-
855
    
  13 | 13  
 © Тарас Іванів († 2012)

Відбивши у дерев бажання жити, 

Мороз вгризається зубами в коси трав. 

Тепер лиш яма, де життям світився став, 

Де бавились струмки, як рідні діти. 


Викреслює всі тіні з казки іній. 

Корчами по обіч ставкових брів 

В’юркі синиці, немов мухи в павутині, 

Скидають іскорки з окрилених вітрів. 


Світання бавиться, чи сніти кличе вечір, 

Згубився час потойбіч холоднечі. 

Криву безпуть укрила жартома 

Тут королева зараз – тітонька зима… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.07.2012 12:07  Оля Стасюк 

 18.07.2012 12:07  Оля Стасюк 

 13.04.2012 01:17  Каранда Галина 

ну що ж це сьогодні такі вірші увесь час спливають!(((((((((((((

 28.01.2012 14:48  Сашко Новік 

тітонька зима тиждень поморозила так що сьогодні морозиво їв, бо жарко

 24.01.2012 11:12  Микола Щасливий => Ігор Рубцов 

Поки додано відео, але про аудіо думаємо.

 24.01.2012 11:11  Ігор Рубцов 

Мабуть, це пісня? То може її можна й послухати десь? От, якби модератори додали можливість прикріплювати звукові файли.

 23.01.2012 23:54  Каранда Галина => © 

цікаво... від отого

Мороз вгризається зубами в коси трав

аж зморозило! ( то Р і З мурашками пошкребли.:)) а перший рядок у сум ввігнав..

 23.01.2012 21:58  Тетяна Белімова 

Тарасе! Мені Ваші твори нагадують дерев`яну готику, вирізблену народними майстрами. Ті ж барви, ті ж візерунки, що їх автору важко різбити: їхня краса земна й могутня.

 23.01.2012 19:08  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Іній... Вюркі синиці... Іскорки! Справжня красуня-зима!