Колись позбудуся ярма –
Говорю, чую, бачу я…
Не озираючись, втечу
У вічну порожнечу.
Нестерпний біль – думковий хміль,
Застряглі мрії звідусіль
І погляд в ніч – на злигодню лелечу.
Не буде пам’яті іскра,
Що сіллю душу затира,
Молити в Бога
Вибачень… Дорога
Тече рікою – не ріка,
Горить свічою – не свіча...
І правда в пляшці – яка ж ти убога.