24.01.2012 10:17
-
436
    
  16 | 16  
 © Тарас Іванів († 2012)

Колись позбудуся ярма –  

Говорю, чую, бачу я… 

Не озираючись, втечу 

У вічну порожнечу. 

Нестерпний біль – думковий хміль, 

Застряглі мрії звідусіль 

І погляд в ніч – на злигодню лелечу. 


Не буде пам’яті іскра, 

Що сіллю душу затира, 

Молити в Бога  

Вибачень… Дорога 

Тече рікою – не ріка, 

Горить свічою – не свіча... 

І правда в пляшці – яка ж ти убога. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.04.2012 14:06  Каранда Галина 

 28.01.2012 14:56  Сашко Новік 

думковий хміль-оце цікаво

 24.01.2012 17:33  Каранда Галина => © 

цікаво.

 24.01.2012 16:42  Тетяна Белімова 

Сподобалось трактування дороги, її незбагненної суті, яку годі описати людською мовою, витлумачити у символах.

 24.01.2012 10:27  Тетяна Чорновіл => © 

Не поспішайте у ту порожнечу! Вона цього не оцінить!