з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»
Зібрати б у кухоль дівочі печалі
І хлопців примусити пити те зілля!
Тоді б цінували, страждання Ви кралі,
Забувши про зради тернове свавілля!
Натерти би перцем вуста лицемірні,
Що оди брехливі наспівують хором!
Тоді б, язики поховали незмірні,
Вкусивши із чаші провину і сором!
В кайдани б убивць закривавлені руки,
Що суд свій вершать в діамантових шатах!
Тоді б зрозуміли підсудного муки,
Узрівши ікону на камерних гратах!
Вклонитись би Вам, дорогі вороженьки
Що, стежите ревно з кургану Прокляття!
Тоді б спорохнили Ви всі доріженьки,
Здійнявши моє, мов хоругву, розп’яття.
