Спогад
Він тихо промовляв її ім`я
В задумі поринаючи в минуле
Тепер було усе не так
Фінал, кінець був неминучий
Але, він вірив в своє щастя
У свої сни, які були пророчі
У серці, ще жила надія
Що ще колись побачить її очі.
м. Львів, 25.01.12
Візьміть участь в обговоренні
28.01.2012 15:41 Сашко Новік |
 просто і обнадійливо. сподобалось |