Серійні коханці
Залишимо біль мазохістам
За межу не йди, там вже не знайти
Перші записи на стінах.
Насправді наші зворотні шляхи
Тліють й тануть у війнах…
Ти пустив мені кров,
Ти злизав мою лімфу зі скроні -
То така в нас нестримна любов,
То такі ми сьогодні голодні.
В моїм тілі немає води,
Твоє тіло вмира від задухи,
Я годую собою криваві сліди,
Ти з`їдаєш мене від розпуки.
Ми ж з тобою у звіринці,
Серця б’ються поодинці.
І тільки долоня в долоні -
Разом, як у взаємному полоні.
Дякую за біль…
Ми з тобою
Вчора і сьогодні,
Боже, Боже – вільні!
