Сад малолітніх рослин –
Сни розпечалених оргій,
В них ароматами вин
Стеляться спомини довгі.
Ще п’ють блаженно уста
З персиків соки прозорі…
Спомин – рефлекс язика,
Рухи у змореній втомі.
Роки, скаралі на те –
(Щоб вони вік не дожили)
Бачити так ще себе,
Чимсь дивним, і не в могилі.
Боже, з довкружі сади
Ніжно стеклися медами.
Бавитись, чути… – й пройти…
Полум’я, вбите льодами!