Горілка в склянках, їжа – в казанках,
Тоненьке сало, біла цибулина,
Підсмажка томиться в вогненних острівках
Вже майже згаслого, домашнього каміна.
Померлі душі ароматами звелись,
Одна по другій – веселиться тіло.
Уже десь поряд те й астральне – обнялись,
І голосити взялись разом щось невміло.
Ранкова паволоч настрашилась тіней,
Які єдині тут живими завітали.
Шукати марно серед мозкових ідей,
Коли ж так сталось (хто посмів) – свідомість вкрали?