Лист в порожнечу
Грати. День сірим потягом тягнеться.
Як ти? Може хвилини для мене не знайдеться.
Знаєш? Крокую кімнатою темно-тужливою.
Віриш? Тебе пам’ятаю без міри звабливою.
Цікаво? Чи можеш ти уявити неволю.
Не треба! Думки завдають нестерпного болю.
Хотілось. Хотілось тобі розказати про муки,
Про грубо, за спину закручені руки.
Про очі, жорстокі принизливі очі.
Про грюкіт, в сусідні двері щоночі.
Про крики, волання, що не будь зробити,
Про мрію, собою когось захистити.
Закреслю, думки всі свої недописані,
Забуду розмови свої недомисленні.
Не треба. Нікого вони не хвилюють,
Лиш тільки, картини в уяві малюють.
м. Кривий Ріг, січень 2012р
