Олександру Новікову
привітання
битою цеглою заклав вхід в країну мрій,
темним, невдячним поглядом козерог,
неодноднозначним подихом водолій...
Зніми незакінчене коло із цвяхів зірок.
І вхід розмуруй у країну принишклих вже мрій.
Сховався у темінь цих карих очей козерог.
І щедрий душею живе у тобі водолій.
Ти вмієш усе, а у паузах пишеш вірші.
Без пафосу й понту даруєш нам добрі слова.
Спасибі тобі за відкритість твоєї душі.
Де розум і чуйність, і людяність щира жива.
У слово твоє неабияка вкладена суть.
Тобі покорились терцина, терцет й монофони.
Проста інтуїція з мудрістю поряд живуть,
Виводячи разом життя й спілкування закони.
Вітаю тебе я і зичу щасливих років!
Й нести поміж люди вірші, наче серце, гарячі.
Бажаю тобі не мінятись під тиском вітрів.
Нехай за добро тобі доленька щедро віддячить!