День берег омріяний кличе убого –
Оглухло кричить, чи у повіль упав?
Між кроками безпоміч дня розквітлого
Летить в гущі, хмарами – мрій не здолав.
Передсвітом кінчилась злива талану,
Зірки опустились в приземний туман.
Їжак той і досі повзе в ліс обману,
А доленьку в торбу до себе поклав.
Зірвалася стрілка з південної кручі,
Несеться тривога у звал вечорів.
О, як же то плесо надію ще мучить,
Куди шлях невдалий ступити не смів.
