Рай світання
Хто б не ковтав твою красу,
Не упивався в погляд ночі,
Кохаючи, від всіх вкраду
Тебе собі – доль наших очі.
Поглянь на сніг – там імена,
Там графіка сузір’я млості.
В блаженні вічнім сповнена
Чаша життя, і ми – лиш гості.
Дозволь, дозволь, як бранцю йти
В світи твої п`янкі кохання…
В сонці пір’їнкою плисти,
Здійнятися в Раю світання!