03.02.2012 15:20
-
307
    
  3 | 4  
 © Оля Стасюк

Перекотиполе

Перекотиполе

з рубрики / циклу «Літо»

Вештаюся світом, 

І не знаю болю. 

Може, й символ літа -  

Перекотиполе. 

За піском женуся, 

А куди - не знаю. 

Вбік і не дивлюся, 

Мов ще мить - й злітаю. 

Холод не скрадеться, -  

Чую зиму тую. 

В шпарку вир заб`ється -  

Там і заночую. 

Не цвіту, не млію, 

Не люблю ніколи. 

Тільки ледь жеврію -  

Перекотиполе. 

І мети немає, 

І життя без мрії... 

Інколи над краєм 

Якась думка мліє. 

Я лечу до неї, 

Хоч не маю рани, 

Подружки моєї, 

Теж фата-моргани... 

Разом ми пливемо  

Степу паруснею. 

На голки беремо 

Мрії знов стернею... 

Так гуляєм вітром, 

Все в нові стежини. 

Десь несуться вітром 

Навздогін хмарини. 

Дощ перечекали, 

Переждали болю... 

Ми й не помічали, 

Що то ми - на волі... 

Я мети не маю, 

Та й вона - ледь мліє... 

На вогні згорає  

Знов пустельна мрія. 

Десь там бродить літо, 

Та часу не маю -  

Вештаюсь-бо світом! 

А чому - не знаю... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.02.2012 19:39  © ... => Сашко Новік 

Може тому, що кожна доля - зламане перекотиполе?

 03.02.2012 19:38  © ... => Тетяна Чорновіл 

Згодна.

 03.02.2012 19:37  © ... => Каранда Галина 

Дякую) Я ще не знайшла ні своєї шпариночки, ні своєї фата-моргани... Біжу, спішу... А коли нема що робити - не можу нормально відпочити. Вже не можу існувати без цієї біганини.

 03.02.2012 18:07  Каранда Галина => © 

образ гарний. вірш неперевершений. почуття непідробні.
я не люблю перекотиполя. сама завжди забиваюся в якусь шпаринку, і вкорінююся у ній. і така вона мені тоді мила та люба, та шпариночка! я підлаштовуюся під неї, трохи й її підлаштовую під себе, звикаю... і тоді це вже не шпариночка, а цілий мій світ. дуже боляче, як щось у ньому ламається, рихтую, але тримаюся за нього до останнього. асоціація з невеличким островом посеред океану. іноді з зовнішнього світу йде руйнівний шторм. та куди ж мені подітися з облюбованого острову?! колись же затихне... це і є моя життєва філософія. вона проявляється у всіх сферах життя. я її собі не видумувала, я просто знайшла її в собі. знаю, що риба шукає, де глибше.. та не можна ж шукати все життя. добре там, де ми є.
тому я й не люблю перекотиполе. хоч і визнаю, що в чомусь воно таки праве. всі різні, кожен вибирає своє.
Олю, вибач, це зараз не тільки на твій вірш коментар. просто в тему він зараз мені попав. ти допомогла мені поставити крапку в моїх сумнівах. дякую тобі за це. вірш дуже хороший і глибокий.
я заспокоїлась. я вибрала коріння.

 03.02.2012 15:32  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Також люблю образ перекотиполя! Якесь воно... незвичайне! :)))

 03.02.2012 15:30  Сашко Новік 

класно, а чому не знаю. сподобалось