Заздрісним ворогам
Поряд люди слизькі і холодні,
Немов колії залізниць.
Це не є новизна сьогодні.
Так і було, мабуть, колись.
Я чужа завжди в їхньому колі,
І вони є для мене чужі.
Так було колись завжди у школі –
І відбилось в дорослім житті.
Я не та, що колись, наївна.
Мені й добре на самоті.
Я, напевно, занадто вільна –
Часто це закидають мені.
Я закрию всі вікна-двері
В свій барвистий яскравий світ,
Де пастелі та акварелі
Розтоплюють сірий лід.
Що ви можете? Що ви здатні?
Я зробила себе сама.
Я все ж стала самодостатня –
І вас заздрість за це пройняла.
м. Кам’янець-Подільський, 17.09.2009