05.02.2012 19:30
-
799 views
    
rating 5 | 11 usr.
 © Тарас Іванів

Співають: вічна пам’ять –  

Брешуть, брешуть… 

Брехнею виполіскують сади, 

Де чагарник уже зализує ту межу, 

З якої не вернемось по плоди. 


Самотньо сіли… – 

Остограмили покійних… 

За третьою – тумани поплили. 

Знов розкошує суча ненька фарб олійних –  

Брехню хвостату мов у келихи лили. 

А далі: ти мені… – і той війною… 

У що зібрання, так сумне, переросло? 

З світлини очі зорять супокою – 

Брехня вспокоїлась, та й правді все одно… 

Яка там вічна – вже і пам’ять щезла, 

Господь біду сховав на небеса. 

Душа заплакана, поминками вимерзла, 

Летить назавжди – в зоряні плеса. 

Публікації: Тарас Іванів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.07.2013 17:18  Світлана Рачинська 

Вічна пам"ять. А не збрехали ж... 

 20.09.2012 10:14  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

за 7 днів написав... зараз так моторошно сприймаються оті передчуття його... 

 26.03.2012 16:57  Оля Стасюк 
 06.02.2012 10:26  Деркач Олександр => © 

Це в нас з язичництва. Тризна- три дні на могилі їли- пили. Це психологічний захист- якщо я їм, п`ю- я буду жити. Життя продовжується, а воно не лише пам`ять про померлих. 

 05.02.2012 22:17  Каранда Галина => © 

Яка там вічна – вже і пам’ять щезла

ТАК І Є.

 05.02.2012 22:14  Олександр Новіков 

не дуже сприймаю традицію на гробки їсти і пити на кладовищах. десь в таке потім і перетворюється 

 05.02.2012 20:34  Тетяна Чорновіл => © 

Так зазвичай і є! Не знаю, чи це сумно! Можливо! ((((