Мелодія поцілунку
(моїй коханій дружині)
Ті світи, звернули що з орбіт,
Встелять все в суціль квітчаний цвіт.
Винесуть у міжпростір’я літ
Наші душі, сплетені екстазом.
Я в тобі заграва, у мені
Твої очі в вік полонені,
У ріці святій, без імені,
Долям нашим плисти завжди разом!
Зорі порожньо дірявили небес
Чорну гавань, доки у казках чудес,
Співом ангелів чарівних мес,
Не зв’язались погляди вітрами
Святовирів музики сердець,
Де не ввійде злісний морозець,
Ми, щорічно, ніби під вінець,
Підійдемо у цілунках сонць устами!
