06.02.2012 00:00
-
349 views
    
rating 5 | 9 usr.
 © Тарас Іванів

Дні крапають, мов з мокрого гілля 

Стікає тінь життя у ниць розлуки. 

Щезає плин – в бджолиний гул роя 

З’єднав часи – у злу хмарину муки. 

Немов би дощ, а у краплині час –  

Години, дні, вже й місяці спливають, 

А вийти неможливо – топить нас, 

Хвилинок мить – населення Китаю. 

Тут думати – ловити у друшляк 

Свідомості зливну, порожню вирву. 

Чому ж я, Господи, у часі не моряк, 

Чому пасу надводоспадну прірву. 

Публікації: Тарас Іванів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.03.2012 16:58  Оля Стасюк 
 06.02.2012 13:02  Оля Стасюк 

І тут китайці:) 

 06.02.2012 09:42  Деркач Олександр => © 

Класно.Такі думки вічні, аби тільки замінити "населення Китаю" 

 06.02.2012 01:18  Ірина Затинейко-Миха... 

сила слова вашого вражає! 

 06.02.2012 00:35  Каранда Галина => © 

Дні крапають, мов з мокрого гілля Стікає тінь життя у ниць розлуки.

це у той список, де тужать гнізда вороння і медова м"ять... до моїх улюблених образів...

 06.02.2012 00:29  Микола Чат => © 

Сильно! Слова зайві. 

 06.02.2012 00:04  Тетяна Чорновіл => © 

Про китайців - розтривожили! :))))