Капатуська
Ти, ніби, сорому клубочок, грудка сонця,
Яке з підхмар’я ледь люстерком мерехтить.
Оксаночко, миленька, скільки ж років
В тобі мій бісик серденька сидить?
Ще, усміхаючись, пригорну ніжну скрипку,
Вбери-но сукню мережеву, в білий цвіт,
І завальсуємо по срібному причасті,
Ніби й не бачили, й не чули кіпи бід…
Сьогодні святом нас квітчає чисте небо,
Хоч іменини, ми ж сім’я, лише твої.
Ми ошукаємо літа, а всі планети
Накреслять ім`я твоє океаном на воді!