07.02.2012 11:43
-
454 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Тарас Іванів

Снів присмеркові опадають леза, 

Льоди пасльонові під місяцем лоснять 

Бронею над ставками, що ледь снять 

В мелодії блискучій полонеза. 

Ще повільніших нот не народилось 

Від паморозного, тріскучого корча, 

Що звуком потойбічного бича 

Карає все і вся – під болем звилось. 

Молитви нашепти пробіглись сухостоєм, 

Гойдають крилами ялини в такт вітрів – 

Прощальний жест вечірніх кораблів, 

Що розчиняються між неба чорним строєм. 

Публікації: Тарас Іванів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.01.2014 21:56  Світлана Рачинська 

Гойдають крилами ялини в такт вітрів – Прощальний жест вечірніх кораблів, Що розчиняються між неба чорним строєм...


 26.03.2012 16:58  Оля Стасюк 
 07.02.2012 16:17  Каранда Галина => © 

кланяюся за образи, і, окремо, за розмір!) 

 07.02.2012 15:35  Субота Олександр 

Гарно.які вишукані слова,дякую! 

 07.02.2012 15:30  © ... 

Гарні коменти - дякую! 

 07.02.2012 14:03  Одягнута в чорне 

Ваш вірш - немов мереживо, зіткане із зоряних ниток... 

 07.02.2012 13:52  Тетяна Чорновіл => © 

Пейзаж пейзажем! Та чи не здається пану, що на таку відстань до Королеви наближатися небезпечно?!! Можна позбутися органу, на який чіпляється корона! :))))))))))))))))) 

 07.02.2012 13:31  Тетяна Ільніцька 

Сподобалось! Дуже! 

 07.02.2012 12:15  Олександр Новіков 

Красивий пейзаж