Сльозинки екстазу
У очах твоїх дна не досягнути,
Із губок випити не вдасться страждну хіть.
Ти – океан любові, що не осягнути,
Ти – найніжніша цноти сороміть.
Безпам’ятна, безкрая серця туга –
Стражденне небо, зорі підкажіть,
Чому стигмує душеньку зла хуга?
Ви, пересуди, це кохання не судіть.
Тяжкі росинки відблиском в дитинство
Повільно скрапують, мов дощик із хмарин.
Сльозинки, сльози – почуття в безцінь намисто…
Ввіки дарує нам святковий Валентин.
