11.12.2012 18:03
-
187
    
  7 | 8  
 © Чернуха Любов

Звичайне тепло

Величезним шарфом, замоталась під самі очі,

Щоб крізь світлі шпарини, зазирати у світ непевний.

А коротке пальто, ледь прикриє твій стан жіночий,

Обсмикнути по нижче, намагаєшся все ж даремно.


Не зігріє камін, ще немає для нього дому.

Чай ніхто не налив, бо зіпсований ржавий чайник.

Ти питаєш «Чому?», відчайдушно чи підсвідомо,

Серед безлічі вулиць шукаєш тепло звичайне.


Перебравши кістки, тих скелетів, що виснуть в шафі

І на кожному з них є клеймо від твого коліна.

Вони просто хотіли ввійти в твій щоденний графік

І могли б збудувати дім для твого каміну.


Замоталась шарфом, хай вбирає дрібні сльозинки,

Через них не помітно свічок у ласкавих вікнах.

Безнадійно чекати, нізвідки, свою половинку,

Та бажання гріє теплом і ніяк не зникне.



м. Кривий Ріг, жовтень 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.12.2012 15:38  Лідія Яр => © 

Такою самотністю повіяло...Дуже вражаюче...з поверненням!

 12.12.2012 12:02  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст,
Сподобалось
Давненько вас не було
Приєднуюсь до привітань.
Бракувало тут ваших текстів..
З поверненням :)

 11.12.2012 22:40  Деркач Олександр => © 

ДУЖЕ класно!!! кожен рядок як вдалий штрих, шикарний мазок...дуже Образно!!! Ще раз з Днем Нароження!!!

 11.12.2012 18:08  Каранда Галина => © 

вірш прекрасний. кожний рядочок - прямо в душу... близький мені. Вітаю з Днем народження! де пропали, чому не заходите? Ви потрібні ТУТ:))