08.02.2012 11:34
-
287
    
  2 | 2  
 © Толік Панасюк

Не хочу знати свою ціну

Не хочу знати свою ціну

Мені не хочеться зустріти старість. 

Це ніби плата за гріхи життя. 

Його правдива, не ринкова вартість. 

Потворна і скупа ціна


Тягар дітей та дратування внукам, 

І безпорадність у речах звичайних, 

Кінця свого чекаючи у муках, 

Шукати порятунку в спогадах прадавніх. 


Яка ж у осені спотворена краса, 

І не тому що старість не в пошані. 

Це підсумок мого нікчемного життя. 

А я не хочу свою ціну знати. 


І трішки заздрю тим, хто відійшли 

Як зрізані ножем красиві квіти. 

Стару потвору так просто обдурили. 



Дрогобич., 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.02.2012 03:10  © ... 

Дякую усім.

 08.02.2012 22:21  Тетяна Белімова 

Дуже сподобалось! Така завжди глибока філософія у Ваших творах.

 08.02.2012 17:57  Каранда Галина => © 

Толіку.... зарано Ви трохи.... не треба писати про такі речі, просто повірте, що не треба... думка матеріальна...
не всі на старості є тягарем. Ваші поради внукам знадобляться. дехто до останнього бадьорий... все буде добре..............

 08.02.2012 11:36  Тетяна Чорновіл => © 

Думки зрозумілі. Не знаю, чи я з ними згодна. Хіба що наполовину....