Кружляє ніч обнявши міцно світло,
А я у пастці між їхніми крильми,
То звабить чорна, малюючи безодні диво,
То прагну світла вічної краси.
А ті архангели сміються надомною
Не випускаючи мене з свого танку
То спопеляють жагою і любов’ю
То кидають у розпач і тугу.
І вже не відаєш, що добре, що погано
Лише нестерпність тої каруселі
То піднесе пророком над світами
То кине змієм повзати в пустелі.
Насмішкою: - кого обрала душенька твоя?
- До кого пожадання твого серця?
Так хочеться обпатрати їх крила
Які ж вони? архангели без пір’я.
Дрогобич, 2012
