Крихка мрія
Між нами відстань не велика, ні!
Ми, навіть, топчемось по одноконтурній Землі.
Та лиш за кут ти – промінь обірвав
Свою протяжність… – Бенкет в просторі розтав.
Принизив вітер аромату тінь,
Сльоза тремтить – вимерзла похіть сновидінь.
Мій ідеал, немов з тонкого скла:
Лиш заговориш, лиш дихнеш – смерть прирекла.
Мов грудка, серденько, клубочок кошеня –
Благає душенька від Валентина дня,
Коли з глибоких, розпечалених снігів
Розтане та, єдина... – спрага моїх снів.
