Маленький крок
Щока не брита, погляд – відчайдуха,
Крокує швидко – друзям навздогін.
В кармані пляшка, булькає сивуха,
Прокльони жінки у вухах, як дзвін.
Давно межа між ними височіє,
Коли зросла, не зрозуміло їм.
Вже від обіймів у грудях не мліє,
Їх почуття розбив небесний грім.
Колись усе так гарно починалось,
Троянди квітли в душах і в садах.
Щоранку очі тепло посміхались,
Майбутнє бачили у мріях і у снах.
Як присмирити погляд озвірілий?
Вина тут кожного, чого гріха таїть.
Хто зробить крок маленький і несмілий,
Щоб іскру пристрасті між ними запалить.
Маленький крок, маленької події,
Але з великим сенсом для життя.
Щоб зберегти закоханості мрії
Й до старості плекати почуття.
м. Кривий Ріг, лютий 2012 р
